Історії кохання до Дня Святого Валентина

Закоханість та пристрасть, ніжність та бажання зробити все для коханої людини, широкі жести та почуття, яке ніщо не здатне змінити… В романтичний День Святого Валентина хочеться згадати історії кохання, які досі живуть у різних куточках нашої країни та вже стали легендами.

Мазепа, романтика та любовні чари

Останнє кохання гетьмана прогриміло у віках: Мазепа закохався у власну хресницю, красуню Мотрю - а та відповіла йому взаємністю. Батько Мотрі, генеральний суддя Кочубей, був впевнений, що гетьман вдався до чародійства. А як інакше, коли між закоханими різниця в більш ніж 40 років… Листування закоханих згодом стає доказом у доносі Кочубея. Нібито, якщо гетьман здатний переступити заборони, має бути здатний і на зраду. Це листування дійшло і до наших часів.

Про Мазепу завжди казали, що він з легкістю причаровував жінок та був ще тим Казановою. В молодості, при дворі Яна ІІ Казиміра він нібито спокусив молоду дружину пфальцграфа, за що його прив'язали до коня та випустили у ліс. Принаймні, англійський поет-романтик Дж. Байрон присвятив цьому свою поему, а жменя європейських художників змалювала у своїх картинах, тож це має бути правдою:)

Два замки кохання

Варто згадати ще одну історію із різницею у віці, щоб усе було справедливо. Це яскрава історія кохання княгині Ілони Зріні та угорського графа Імре Текелі. Батька Ілони після невдалої спроби перевороту стратили за наказом австрійського імператора, а незабаром після австрійської полону помер її чоловік - Ференц I Ракоці. Ілона стала одним із лідерів боротьби за свободу угорського і хорватського народів. У 1682 році вона мала зустрітись у замку Сент-Міклош з ватажком повстанців для переговорів... але між ними з першого погляду спалахнуло кохання. Імре Текелі був молодшим від Ілони на 14 років, і навіти звертався до Папи Римського за дозволом на одруження. Пишне весілля 39-річної Зріні та 25-річного Текелі відбулося у замку "Паланок" у 1682 році - гуляли на ньому вісім днів. 

Їх історія містила ще багато драматичних поворотів, злетів та падінь, та решту життя вони провели разом, хоч і у вигнанні, в Османській імперії. Імре пережив Ілону лише на два місяці.

Ян Собеський називав Ілону найвеличнішою жінкою Європи.

“Ян править Польщею, а Марисенька Яном”

Ян III Собеський, майбутній король Речі Посполитої, народився 1629 року в Олеському замку, а дитячі роки провів у Жовкві. Вперше Марія і Ян зустрілись 1655 року в королівському палаці у Варшаві: на той час йому було 26, а їй лише 14 років. Проте дівчину видали заміж за воєводу Яна Собіпана Замойського. Після його смерті вона нарешті змогла одружитись із Яном, та прожила з ним у шлюбі 30 років. У подружжя народилось 14 дітей. Розлучаючись, вони писали один одному листи, сповнені кохання - всього збереглось 4 тисячі таких послань! В листах Ян ласкаво називає Марію Казимиру Луїзу де Гранж д’Аркьєн Марисенькою.

Проте вони не часто розлучались. Подружжя проводило багато часу в Яворові, одній з улюблених резиденцій Яна ІІІ. Для королеви у Жовкві було створено розкішний замковий сад у стилі бароко, у Золочеві – Китайський палац. В ті часи казали: “Ян править Польщею, а Марисенька Яном”. Після смерті короля Марія повернулась до Франції, але у 1734 році вони знов поєднались: останки короля та його Марисеньки перевезли до крипту кафедрального собору у Вавелі.

Софія+Станіслав

Мабуть, всі знають, що любові графа Станіслава Потоцького до гречанки Софії ми завдячуємо появою чарівного парку Софіївка. Не менш романтичною історією оповита постать Софії Яблоновської. Один із найбагатших аристократів та видатних діячів ХІХ століття, Станіслав Скарбек, довго парубкував, гуляв та спускав статки за кордоном. Однак у 1814 році у Львові він зустрів красуню Софію, якій лише виповнилось 15. Минулі романи та загули були забуті: з цього моменту граф хотів лише одного - переконати її в своїх почуттях та отримати згоду на одруження. Закохався він так сильно, що на одному з балів мало не спричинив неабиякий скандал. Граф Скарбек мав відкривати бал із королевою Неаполя, Кароліною. Проте коли зазвучала музика, він попрямував до своєї коханої. На щастя, королева помітила закохані погляди, тож лише засміялась і пішла танцювати із кимось іншим.

Станіслав був людиною широких жестів, але й авантюристом. В один момент він був “на коні”, його статки примножувались, а в інший - міг все витратити на якійсь проект. Софія часто залишалась одна, поки її чоловік займався справами. І серце юної красуні вкрав 24-річний драматург Олександр Фредро. Це виявилось не тимчасовим захопленням, а справжнім почуттям, що тривало все життя. Софія отримала розлучення, і хоча закоханим перешкоджали не один рік, вони все ж опинились разом. Софія та Олександр побрались аж у 1828 році та прожили довге і щасливе життя - майже 50 років разом. Цікаво те, що перший чоловік Софії, Станіслав, заснував, побудував та управляв міським театром, який зараз носить ім'я театру М.Заньковецької. І першим твором нового театру була п'єса за авторством Олександра Фредра. А ще Софія Яблоновська - бабуся митрополита Андрія Шептицького.

Панянка та бідний музикант

Колись відомий композитор та піаніст-віртуоз Ференц Ліст концертував у Чернівцях, Одесі, Києві. І саме в Києві він знайшов кохання свого життя. Кароліну Вітгенштейн (Івановську), доньку великого землевласника та дружину генерала, князя Сайн-Вітгенштейна. Знайшовши справжнє кохання, княгиня була готова розлучитись з чоловіком, але ні чоловік, ні російський імператор, ні Папа Римський не давали на це згоди. Через можливість скандалу родичі навіть вирішили запроторити Кароліну до монастиря або психлікарні, але її попередили. Жінка забрала дочку, цінні для себе речі, деякі кошти та втекла через кордон. Її не зупинили ні заворушення в Європі, через які перекрили кордон, ні страшенна завірюха, через яку останню частину шляху їй довелось йти пішки із донькою на руках. Ференц та Кароліна так і не змогли побратись, але їх кохання прожило 40 років. Коли композитор помер, Кароліна пережила його лише на кілька місяців.

Муза для Шевченка

Чи не гарно, коли твій залицяльник одночасно талановитий поет та здібний художник...

Тарас Шевченко зустрівся із Ганною Закревською, дружиною поміщика Платона Закревського, на балу, і згодом бачився у с.Березова Рудка в родинному маєтку. Сучасники поета згадували, що той, закохуючись, творив із особливим натхненням. Він присвятив красуні поему "Невольник", декілька віршів, намалював її портрет. У своїх листах він називав її "Ганна вродлива".

Їх потяг не залишився непоміченим, і через деякий час один із знайомих Тараса попередив його у листі більше не їздити до маєтку та не писати Закревським. Хоча цей роман не мав продовження, Тарас довго згадував синьооку красуню.

Якби зострілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тойді б промовила мені?