02 червня 2020
Кожен сезон парк "Беремицьке" поповнюється новими тваринами, з'явиляються нові стежки місцями, де раніше ніхто не ходив. Карантин для жителів парку став явищем позитивним, подарувавши необхідний "сезон тиші". Поповнення було і у польських коників, і у муфлонів, і у інших тварин. Поліпшується флора, прилітає більше видів птахів. Червонокнижні орлан-білохвіст і чорний лелека стали для парку звичайним явищем. Їм тут спокійно і безпечно. Зараз Беремицьке майже повернулося до тієї різноманітності, яка панувала за часів Київської Русі.
Бик Хека
Первісний бик, який вимер ще в XVII столітті, тур залишився жити в легендах, в літописах, літературі та образотворчому мистецтві, в топоніміці. А ще – в генетичному коді одомашнених нащадків. Спробу відродити турів зробили в 20-30-ті роки минулого століття брати Хек. Частина поголів'я пережила Другу Світову, і в 1980 роботу над селекцією відновили. Сучасні тури менші за своїх предків, які досягали ваги 700-1000 кг і були одними з найбільших представників мегафауни. "Два тури мене на рогах підняли з конем", – писав Володимир Мономах.
12 биків Хека привезли в 2019 році з латвійського парку "Кемері". Як і їхні предки, вони мають темне забарвлення і загнуті роги характерної форми. Бики деякий час розвідували місцевість, поки не обрали собі місце проживання. Зараз вони адаптувалися, навіть народилося 2 теляти.
Побачити биків Хека можна з відстані 10-20 метрів. Але не тому, що вони агресивні, тварини дуже мирні. Це і дозволило людині одомашнювати бика. Але вони повинні звикнути жити в дикій природі і вважати цю землю своєю.
Сіра степова
Представників українських сірих степових теж можна побачити на єкскурсіі в Беремицький парк. Це – дуже великі світлі корови з закрученими рогами. Порода має довгу історію, яка, за деякими даними, починається ще з трипільської культури. Однак з часом вона почала витіснятися через схрещування і розведення зарубіжних порід. Зараз популяція сірої степової зовсім невелика, в диких умовах вони не живуть.
Муфлони
Європейський муфлон зникав і витіснявся в результаті надмірного полювання, і в підсумку зберігся тільки на Корсиці й Сардинії. На думку деяких зоологів, з ним все навпаки: муфлон – нащадок дуже ранній раси домашніх овець неолітичних племен. З початку ХХ століття муфлон знову почав розселятися Європою, причому на лісистих рівнинах, а не у скелястих місцевостях.
До Беремицького диких баранів з розмашистими рогами завезли в кінці 2018. Вже навесні у них з'явилися перші ягнята – можна зробити висновок, що вони прекрасно адаптувалися. Тепер, як і їх дикі предки, вони будуть частиною поліських лісів.
Польський коник
Прямим предком коней, яких ми знаємо зараз, був дикий кінь тарпан, який жив в степах і лісостепах Євразії. Однак потім тарпан послідовно витіснявся, і в XIX столітті вимер. Польські коники в Беремицькому несуть в собі гени зниклого предка. Тарпаноподібні коні відрізняються від домашніх. Вони міцніші, голови більш округлі, грива нагадує гриву зебр. Уздовж хребта тягнеться темна смуга, яка плавно переходить в хвіст. Цієї весни стадо в Беремицькому теж поповнилося двома жереб'ят.

Сайгаки
Хіба не дивно, що ця зовні тендітна антилопа дожила до наших днів, а багато представників фауни «мамонтового» періоду – ні. Сайгак – найпівнічніша антилопа, яка в період плейстоцену заселяла землі аж до Аляски. Вагою всього 20-25 кг, вона може врятуватися від хижаків або мисливців тільки втечею, і розвиває швидкість до 80 км/год.
На Чернігівщині цих тварин не бачили з XVIII століття. У Беремицьке сайгаки приїхали з Асканії-Нови, спочатку їх було десять, але одна з самок народила малюка. Це перший сайгачонок, що народився тут за сотні років, ціла подія!
Кулани
Останнє придбання парку - кулани. У давнину напіввіслюки жили в лісостепах і степах сучасної України, але були знищені протягом XI-XIII століть. Зовні кулан нагадує віслюка або кінь Пржевальського. Кулан в парк теж привезений з Асканії, це туркменський підвид. Витривала і сильна тварина, в холці вище осла і більш довгонога. У них світла, пісочна шкура з темним ременем вздовж спини, чорна китиця на кінчику хвоста. З появою куланів в парку склад фауни максимально наблизився до того, що був в цих краях за часів Київської Русі.
Беремицьке населяють і інші, традиційні для Полісся дикі тварини: лосі, олені, косулі, зайці, лисиці. Деяких прибувають завдяки небайдужим людям, які рятують їх від загибелі і передають в парк для реабілітації.
У вольєрах живуть дикі коти і рисі, в стайні – норікійскі коні. Є в парку і міні-зоопарк з тваринами, серед яких найменший кінь у світі - фалабелла, ослики і американські міні-піги.
Розповідати про кожну тварину можна дуже багато, а краще – з'їздити на екскурсію в Беремицьке і побачити їх на власні очі!